Людям властиво мріяти. У своїх фантазіях ми бачимо себе кращими, розумнішими, багатшими, щасливішими, тобто ледь не ідеальними, звичайно ж, у досконалому світі. І коли з плином часу рух до бажаного видається заважким і надто повільним, багато хто занепадає духом, опускає крила й, урешті-решт, відмовляється від прагнень. Як же вберегтися від зневіри на шляху до мрії?

Життя - важкий іспит, який людина має скласти на відмінно. Проте, одні вірять у долю, не прикладаючи ніяких зусиль задля досягнення бажаного, та складають руки при перших негараздах, а для когось і чудернацька мрія виявляється реальністю. Причиною таких надто контрапосних поглядів, як не дивно, є банальне прагнення досягти поставленних цілей, оминаючи будь-які "ні" суспільства. Тому, мій погляд на цю проблему такий: завжди і при будь-яких обставинах не варто полишати справу усього свого життя і твердо рухатись до останнього подиху. А суспільство може і почекати, адже це ви диктуєте йому свою долю, а не воно вам, як помилково вважає більшість.

Моє переконання ґрунтується на тому, що, по-перше, великі люди залишаються незрозумілими для сучасників. Усе тому, що справжні генії на крок попереду від свого часу і це не дивно, адже справжній талант вбачає трохи більше, аніж досяжно для інших. Зважаючи на це, такі люди не звертають уваги на думки оточуючих, а тому досягають найнеосяжніших вершин.

Чудовим підтвердженням саме такого розуміння можна вважати видатного німецького письменнника Франца Кафку. Ця творча людина ніколи не жила, насолоджуючись визнанням, позаяк видавці повсякчас не публікували його робіт, посилаючись на несерйозність таких текстів, але завдяки своїй упертості не надто розумним поглядам тогочасного соціуму, сьогодні ми знаємо Франца Кафку як одного з найвпливовіших письменників-екзистенціалістів XX століття. Такий приклад досить показовий, що у свою чергу доводить - рухайся уперед і чини так, як тобі підказують власні думки!

По-друге, якщо підґрунтя для справи вже закладено, будь-який крок назад - перекресленні намагання і змарнований час.

Українська література дає багато прикладів з цього приводу. Один із них – життя героя соціально-психологічного роману Панаса Мирного "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" Чіпки Варениченка. Хлопець зростав у "голоді й холоді, та все самотою", тому був вимушений працювати з дитинства. Спочатку підпасичем у діда Уласа, потім довелось взятися і за плуг, а все це завдяки непереборному бажанню жити краще. Та одного дня об’явився справжній небіж Луценків, і волость вирішує відібрати землю у Чіпки. Другий звичайно звертається до суду, вимагаючи справедливості, але корупційна система тих часів виносить несправедливий вирок. У результаті Чіпка спивається і потрапляє до поганої компанії, а згодом руйнує усе, що накопичив кропітливою працею. Як бачимо, несталість характеру та надто хитка психіка слугує перешкодою у реалізації поставленних цілей.

Підсумовуючи зазначене, можу стверджувати: людина - істота соціальна, але деколи краще прислухатися до власного голосу та не зважати на нарікання оточуючих. Кожен знає як жити правильно, та чомусь не кожен реалізує власні амбіції. Тому, найкращою порадою з питання: "Як же вберегтися від зневіри на шляху до мрії?", - бути справжнім. Як чинити або не чинити у тій чи іншій ситуації, вирішувати не комусь там, а тільки вам!

2 варіант

Хочете інший твір на цю тему?

Wholie Today пропонує послугу "твір на замовлення". Ми напишемо унікальний твір на будь-яку тему особисто для Вас! Для замовлення необхідно натиснути кнопку "Замовити твір" вгорі цієї сторінки.