Щастя

Щастя - поняття ефемерне і нетривале. Деякі марять роками, шукаючи стежки до його надр, та завжди залишаються осторонь від епіцентру. А хтось, навпаки, вперто ігноруючи правила, рухається крізь штучно встановленні межі, знаходячи свого синього птаха у непримітних для звичайного філістера речах. Можливо, дійсно не потрібно шукати щастя, а як-то кажуть - воно саме нас знаходить? Особисто я вважаю, що ключем до цього загадкового почуття є здатність людини не озиратися на засуджуючі поклики суспільства і діяти погоджуючись виключно з душевними потребами.

Моє переконання грунтується на тому, що, по-перше, справжнє умиротворення осяжне лише за наявності особистісної свободи. Ніщо не сковує руки так як це робить зобов'язання діяти певним чином і ніяк інакше. Тому як тоді усі орієнтири заздалегідь визначені. Свобода, часом - єдиний фактор, визначаючий вірний шлях до щастя.

Переконливим прикладом на користь мого аргументу може слугувати сюжетна лінія головного героя роману Лозов'ягіна Івана Павловича "Тигролови" Григорія Многогрішного, нащадка видатного українського гетьмана. Сміливий хлопець, не бажаючи скоритися тоталітарному радянському режиму, усіляко протистоїть викликам долі. Спочатку тікає зі спецешелону з арештантами, а потім переховується у безлюдній тайзі, згодом знаходячи притулок у родині Сірків. Через деякий час доля зводить Многогрішного з його давнім ворогом - чекістом Медвиним, який помирає у протистоянні з власною совістю в обличчі головного героя роману. Наприкінці, подолавши, перш за все, себе Григорій Многогрішний знаходить справжнє щастя у коханні з Наталкою. Хоча, напевне він йшов до цього упродовж всього життя, але всеж-таки доля і так мала намір спіймати його самотужки, бо як кажуть: "Сміливі завжди мають щастя".

По-друге, щастя - швидкоплинна і невловима субстанція. Сьогодні, можливо, останній шанс, коли її можна осягнути. Важливо не втратити цей момент, адже він має цінність порівнянну з доцільно прожитим життям.

Історія налічує багато прикладів з цього приводу, та я б хотів зупинитися на історії кохання видатного німецького письменника Еріха Марії Ремарка і акторки Марлен Дітріх. Він писав до неї листи, кликав заміж і навіть присвятив їй роман. Але Марлен не цінувала усіх цих жестів, та вела розгульний спосіб життя. Еріх не витримав та пішов до іншої, але так і не став щасливим. Вона ж пережила його на 20 років та померла на самоті. Пізніше у її квартирі знайдуть його листи зі слідами помади і гірких сліз. Так, вона зрозуміла справжню сутність щастя, але було вже занадто пізно.

На завершення свого роздуму, підсумую: ми не обираємо обставини в яких існуємо, але точно маємо змогу корегувати їх напрямок. Справжнє щастя, особисто для мене, полягає у вільному світосприйнятті, а інше - діло наживне. Життя надто коротке, щоб вагатися.

Хочете інший твір на цю тему?

Wholie Today пропонує послугу "твір на замовлення". Ми напишемо унікальний твір на будь-яку тему особисто для Вас! Для замовлення необхідно натиснути кнопку "Замовити твір" вгорі цієї сторінки.