Можливість легко й безперешкодно спілкуватися в Інтернеті — одна з найвиразніших рис сучасності. Завдяки Світовій Павутині сьогодні можна знайти багатьох однодумців і навіть друзів не лише десь поблизу, а й у найдальших куточках планети, отримувати від них різноманітну інформацію й миттєво на неї реагувати. Виникає ілюзія, що світ меншає, кордони стираються, люди ближчають. Чи здатне спілкування он-лайн замінити людині справжні, «живі» взаємини?

Всесвітня мережа захоплює реальність, ми все більше заглиблюємось у цей незвіданий світ. “Сліпе спілкування” вже не є новиною для сучасної молоді. Лайки, репости, смайли, коментарі – спосіб вираження емоцій та реакції на те, що відбувається навколо. Ще трохи і суспільство перетвориться на певний сектор у електронній системі. Згоден, трохи різке судження, але, на моє переконання, таке бачення світу заслуговує на життя у разі, якщо ми вчасно не опануємо цей шалений клубок технологічного прогресу. І тому, я вважаю, що спілкування он-лайн не зможе замінити людині справжні, “живі” взаємини. В іншому випадку, це не будуть “люди”, в прийнятному для нас розумінні.

Аргументом на користь моєї думки може бути те, що “живе” спілкування, втім як і емоції, найкращим чином характеризують людину. А як відомо, представникам роду людського властиво відчувати та переживати певні події, а живе спілкування у цьому процесі найпотужніший інструмент обміну почуттями. Інша справа, якщо процес “діджиталізації” випередить перетворення, які відбуваються у соціумі, але й тоді є шанс не бути поглиненим цифровими трансформаціями.

Особливу актуальність проблема “захоплення технологіями людської свідомості” знаходить у сучасній літературі. Як-от, російський фантаст Олексій Андреєв у своїй книзі “2048” зображує світ породжений симбіозом глобальної Мережі. Світ у якому люди залежать від машин, але і машини настільки тісно пов’язані з людьми, що не можуть існувати без них. Штучний інтелект захоплює “мозок суспільства”, а разом з ним і світосприйняття персонажів. Та це не заважає одному з головних героїв вирватися з цього порочного кола. У результаті йому вдається стати “справжнім”, хоча і поодиноко від інших.

З іншого боку, ризик замінити реальне обличчя на цифрову маску, потроху проникає у наше життя вже сьогодні. Добре, що зараз ми можемо протистояти цій навалі, але з кожним роком чинити супротив все важче.

Яскравим прикладом на підтвердження цієї думки може слугувати інцидент, який стався під час передвиборчої президентської кампанії у США в 2017 році. Тоді, як стверджують американські дослідники, спецслужби Росії закупляли агітуючу рекламу у Facebook на користь тодішнього кандидата Дональда Трампа, що у результаті значно вплинуло на його рейтинг. З чого випливає, що вже сьогодні “електронна свідомість” потрохи інтегрується у наш мозок, змушуючи приймати певні рішення.

Отже, підсумовуючи варто зазначити, що спілкування в Інтернеті та загалом контакти за допомогою електронних технологій значно полегшують наше життя, але у той час є досить великою загрозою для людства. Важливо контролювати себе, та тримати у рамках реальності, не даючи Всесвітній мережі віртуалізувати вас. Адже реальний світ, дещо цікавіший ніж “піксельні емоції”.

Оставьте комментарий