У кожного з нас – безліч різноманітних справ. Виконуючи складні завдання, ми і покладаємося на власні сили, і сподіваємося, що поруч є люди, які порадять і допоможуть. Що ж мотивує нас до дії більше – віра в себе чи впевненість у підтримці друзів, рідних, однодумців?

Сучасність дещо локалізувалась у масштаби циклічно створених правил поведінки. Кожного дня ми приймаємо рішення, які певним чином впливають на наше життя, і у цьому процесі, майже завжди, здається, що їх вийнятковість залежить лише від нас. А потім ненароком виявляється, буцімто наш опонент давно прийшов до аналогічної думки і надумана індивідуальність - частина правил цієї гри. Найчастіше це трапляється по причині однобокості мислення. Саме тому, я стверджую, що надто прогресуюча самовпевненість не кращий шлях для прийняття рішень, тим паче, коли поруч є люди, яким можна делегувати частину відповідальності, отримавши слушну пораду.

По-перше, оперування кількома думками, надає людині можливість приймати виважені рішення, в незалежності від обставин. Адже лише глибинний аналіз гарантує коректне зіставлення протилежених поглядів, задля формування тверезого судження. У іншому випадку, егоїстичні переконання можуть зруйнувати усе. Особливо, коли справа стосується родинних взаємовідносин.

Яскравим підтвердженням саме такого розуміння можна вважати головного героя трагікомедії І.Карпенка-Карого "Мартин Боруля" Мартина, який знецінив право свободи своєї родини, нав'язуючи їм власні ідеали поведінки у суспільстві. Адже чиншовик вважав, що його коріння дворянське, а саме тому привчав свою жінку до певної манери існування серед суспільства, а доньку взагалі бажав видати за нелюба, так як хлопець з бідного роду - не вдала партія для дворянки. Мартин заплутався у власних переконаннях, та вирішував усе, опираючись лише на власну точку зору. У свою чергу це призвело до повних негараздів у його родині, а згодом і до тяжкої хвороби самого головного героя, коли наприкінці твору надійшла звістка про те, що насправді Мартин не визнається дворянином через помилку у написанні його фамілії у документах.

По-друге, самовпевненість, якою у більшості випадків керуються ті, хто звикли самостійно приймати рішення, буває згубна. І добре, коли наслідки наздоганяють лише того, хто провокує подібну ситуацію. А буває і так, що нерозважлива пихатість слугує приводом для фатального фіналу багатьох невинних людей.

Як-от, наприклад, випадок з історії Іраку, коли цар Валтасар, покладаючись на свою надуману перевагу, не опікувався безпекою Вавілону належним чином. Як результат, перський цар Кір наказав побудувати канал, щоб відвести води Євфрату. Перські воїни увійшли до Вавілону по обмілілій річці. Ворота міста не були зачинені, а всередині була грандіозна пиятика, що призвело до повного завоювання та падіння Вавілону у 539 році до н.е.

З погляду на приведені вище аргументи, можна дійти висновку, що приймаючи повсякденні рішення, важливо керуватися кількома точками зору і детально аналізувати усі плюси і мінуси ситуації. Лише за таких умов, кінцеве рішення гарантовано буде виваженим і як результат правильним.

Хочете інший твір на цю тему?

Wholie Today пропонує послугу "твір на замовлення". Ми напишемо унікальний твір на будь-яку тему особисто для Вас! Для замовлення необхідно натиснути кнопку "Замовити твір" вгорі цієї сторінки.