Дитинство – найкраща пора

Жовтороті мрії та незбагненність оточуючого світу - пора дитинства видається мені саме такою. Насправді, це період життя в який формується особистість дорослої людини, у цей час закладаються основні абсолюти подальшого існування та сприйняття реальності - ми поступово перетворюємося на тих, ким є сьогодні. Як на мене, немає кращого часу ніж безтурботні дні, проведені на галявині, в гонитві за метеликом, або моменти усвідомлення незвіданих до цього понять.

Дивно, що у дитинстві ми прагнемо стати дорослими, а досягаючи певного віку розуміємо, що краще повернутися у дитячі роки. Хоча, напевно, у цьому і полягає вийняткова наївність, яка дозволяє дитині бути настільки відкритою та допитливою у питаннях навколишьного оточення. У ранньому віці нам видається, що світ дещо простіший, ніж виростаючи ми малюємо його собі. Це дійсно важлива якість, якої бракує дорослим - бачити світ очами дитини. Звичайно не у буквальному сенсі, мова йде про відношення до повсякденних речей. Ось як, наприклад, кажучи щось, ми декілька разів подумаємо, перш ніж це буде вимовлено. Тим самим ми демонструємо вміння приховувати та недоговорювати, що у свою чергу виливається у щоденну брехню. Дитина, до певного віку, позбавлена цієї можливості, а тому безмежно щира і справделива у своїх висловлюваннях. Та з плином часу нам нав'язують певні правила співіснування, які включають тактовність та толерантність. А чи потрібно це взагалі, коли це лише штучно створений бар'єр, який забороняє чинити за покликом серця? У дорослих реаліях досить важко дивуватися і радіти чомусь новому і незвичайному, багато хто з нас втрачає це вміння назавжди. Так стається тому що проблеми з якими ми зіткаємося у повсякденні, перекривають ті емоції, якими можливо було б насолодитись, якби не.. Взагалі, згадуючи своє дитинство, і проводячи паралеллі з собою сьогоднішнім, я розумію, що не втратив того оптимізму і життєвої наснаги, якою був наділений з дитинства. У цьому, здебільшого можна завдячувати батькам, які зуміли провести мене крізь цей не легкий шлях, аби бути, а не здаватися людиною. Що мене дійсно вражає у дітях, так це їх вміння бачити незвичайне в речах, які на перший погляд здаються абсолютно буденними. Без сарказму скажу, нам варто було б повчитися у них цього. Як наприклад, вигадувати різноманітні форми хмар або вбачити людські риси в автомобілях. Ми занадто багато думаємо. Та чи погано це? Певно, що ні, відповість кожен з нас буквально не замислючись, адже без цього не було б розвитку. А як що до того, коли потрібно прийняти важливе рішення? Зазвичай, ми ретельно зважуємо варіанти і обережно, вагаючись, обираємо.Не простіше було б ризикнути, але тоді є шанс втратити накопичене. Та чи має це, якусь вагу, коли життя таке коротке? Моменти та враження, які ми отримуємо у дитячому віці безцінні, і я з упевненністю можу стверджувати, що віддав би усе, аби ще раз насолодитись цими неперевершеними хвилинами пізнання світу. Хтось, імовірно, вважатиме мене дурнем, але я ладен посперечатися - діти набагато розумніші багатьох дорослих у різноманітних аспектах, хоча і не розуміють цього.

Дитинство - безперечно найкраща пора, час осягнення неосяжного. Виростаючи, важливо зберігати деякі особливості цього віку, аби не загрузнути у самопоїданні та упередженому ставленні до людей навколо. Загалом, на мою думку, необхідно залишатися людиною за будь-яких обставин. Бачити світ очами дитини - неперевершений дар, який дозволяє отримати перевагу над іншими. Хочемо ми цього або ні, усі ми дорослішаємо, але вийнятковість кожного з нас полягає у тому, щоб навіть через багато років десь глибоко у душі залишатися тією наївною дитиною з щирою душею.

Хочете інший твір на цю тему?

Wholie Today пропонує послугу "твір на замовлення". Ми напишемо унікальний твір на будь-яку тему особисто для Вас! Для замовлення необхідно натиснути кнопку "Замовити твір" вгорі цієї сторінки.